Збірна України з дзюдо завоювала першу медаль на чемпіонаті світу. Її здобула 18-річна дебютантна таких стартів на дорослому рівні — Єлизавета Литвиненко. Українка змагається у вазі до 78 кг, на юніорському рівні вигравала чемпіонат Європи, і уперше потрапила до складу збірної на дорослу світову першість.
На шляху до медалі Литвиненко провела п’ять сутичок: чотири перемоги та одна поразка. Усі свої виграні сутички Єлизавета завершувала достроково, зокрема у «бронзовому фіналі» вона перемогла чинну олімпійську чемпіонку (Шорі Ямада) за 22 секунди.
Після виграної медалі Литвиненко розповіла Суспільне Спорт про значення цієї медалі для неї, а також про свій дебютний виступ на змаганнях такого рівня.
- Про загальні враження від старту на чемпіонаті світу
«Я ще знаходжуся в стадії прийняття і нічого не розумію. Все склалося добре, бо з першої зустрічі боротьба добре пішла. З китаянкою Ма в мене трохи не склалося, але загалом мені сподобалась моя боротьба. Я відчуваю, що додала і сподіваюсь, що ми на цьому не зупинимось. Найнезручніші сутички? Це були сутички з представницею Косово чи Італії. Вони обидві шульги, тому мені не дуже зручно з ними було. Але загалом усе вийшло».
- Про сутичку за «бронзу»
«Я просто постаралася відкинути думку, що це олімпійська чемпіонка. Я намагалася боротися з нею так само, як це було з дівчатами й до цього. В принципі, так і вийшло. Я моральна відійшла від думки, що вона виграла Олімпіаду в Токіо. Статус «темної конячки» допоміг, бо японка мене не знала. Можливо, вона була впевнена, що виграє і підійшла до цієї сутички не з тим налаштуванням [як потрібно]».
- Про прийом «сасае-цурікомі» у бронзовому фіналі
Під час боротьби у мене часто виходить робити даний прийом. Але сьогодні на змаганнях саме з японкою зробила його перший раз. А загалом на тренуваннях ми його відпрацьовуємо і він мені вдається. З назви прийому, я знаю лише одне слово.
Так вийшло, що я зуміла суперницю затягнути в бік і рух вийшов потрібний, вона пішла, а я її проконтролювала руками і підсікнула. На дорослому рівні це точно моя найшвидша перемога. Можливо, на кадетському рівні чи юніорському в мене були швидші, але на дорослому це було вперше так».
- Про перші емоції після перемоги
«Ті емоції не передати словами. Це була, мабуть, і радість, і гордість, і хотілося плакати. Я думала, треба себе тримати в руках. Це круті емоції.
Вже встигла команда привітати, батьки, а також усі брати та їхні дружини. Також знайомі та друзі всі привітали. Багато повідомлень в Instagram».
- Про значення медалі
«Ця медаль показала особисто мені, що я можу боротися і на дорослому рівні. Можу надалі показувати себе і доводити, що я не просто людина, яка може перемагати лише на кадетському чи юніорському рівні. Я можу скласти конкуренцію дорослим спортсменкам і навіть олімпійським чемпіонкам».
- Про бажання потрапити на Олімпіаду
«Тепер бажання відібратися на Олімпійські ігри ще збільшилося. Маю велике бажання й там показати, на що я здатна. Показати все, що ми готували і як ми тренувалися».
- Про обстріли України
«Мій батько зараз в Покрові (Дніпропетровська область), а мама в Європі. Переживала за тата. Думаю, добре, що я не боролася вчора. Після таких новини, на мою думку, вчора нашим спортсменам було важко боротися. Все ж таки родичі, сім’ї та друзі в Україні. Я теж переживала, але слава Богу, у нас в місті поки не було жодного прильоту. Хоча сусідній Нікополь дуже сильно страждає від цього. Там з дронів обстрілюють, просто жах. Тому все рівно за тата переживала та інших родичів у місті».
Що відомо
- У четвер, 13 жовтня, відбудеться командний старт на чемпіонаті світу. Єлизавета Литвиненко налаштована на боротьбу за топ-3 для України: «Я думаю, що командою ми налаштуємось і ми маємо сто вісотків шанси бути в трійці призерів. Як ми налаштуємось – це все залежить від нас. Я думаю, що у нас все вийде».
- Єлизавета свій наступний старт проведе на турнірі серії Гренд-слем в Абу-Дабі.
