Титулований український дзюдоїст, який на початку грудня був обраний головою Комісії атлетів НОК України, Георгій Зантарая дав велике інтерв’ю XSPORT.
В ньому дзюдоїст розповів про своє ставлення до бажання МОК допустити рф та білорусь до Олімпіади у Парижі, зустріч у Київраді з мером Парижу Анн Ідальго, спілкування з українськими олімпійцями на дану тему, комунікацію з Міжнародною федерацією дзюдо щодо блокування участі країн-агресорок у змаганнях та про багато інших нагальних моментів в українському спорті.
Вас нещодавно було обрано на посаду голови Комісії атлетів НОК України. Можете розповісти, що буде входити в ваші обов’язки?
Що таке Комісія атлетів НОК? Це орган, який допомагає спортсменам. Якщо вони стикаються з якимись проблемами, то вона приходить їм на допомогу. Її діяльність не стосується лише спортсменів, вона співпрацює також Федераціями та іншими структурами, тобто це багатофункціональна Комісія.
Її місія – популяризація олімпійського руху, допомога спортсменам та втілення олімпійських цінностей.
Яка ваша думка, як голови Комісії атлетів НОК України щодо можливого допуску представників рф та білорусі до Олімпіади у Парижі?
Поки немає офіційного рішення з боку МОК, ми не можемо казати, що вони хороші чи погані. Наразі є просто чутки та певні висловлювання, проте вони не несуть ніякої офіційної складової.
На мій погляд МОК робить дуже неправильні кроки, тому що допущенням до Ігор цих спортсменів, вони порушують всі принципи Олімпійського руху. За останні 15 років рф тричі порушувала олімпійські принципи, а Олімпіада, як ви пам’ятаєте, була створена для об’єднання людей. Навіть на час проведення Ігор зупинялись війни. Проте за останні 15 років рф тричі вторгалась в інші країни та вбивала людей, руйнувала міста.
Тому допуск спортсменів з країн-агресорів просто недопустимий, цього не можна робити. Я не уявляю, як наші спортсмени будуть стояти поряд з ними на п’єдесталі, або тиснути їм руку, чи виступати разом. Тому ми робимо все аби не допустити їх до змагань. Засновник сучасних Олімпійських ігор барон П’єр де Кубертен казав: «О, спорт, ти – мир», тому як може відбуватись те, що відбувається наразі?
Для мене дуже дивна поведінка МОК, який готовий допустити рф та білорусь до змагань під нейтральним прапором. Такого не може бути. Ми боремось аби їх там не було.
МОК вже декілька разів заявляв, що українські спортивні функціонери своїми заявами тиснуть на організацію та міжнародні Федерації…
Ситуація така, що вони хочуть скинути це рішення на міжнародні федерації адже ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Я думаю, для президента МОК це буде дуже негативна історія, тому вони скидають її не федерації. А ми знаємо, що багато з федерацій є проросійськими, адже існують за рахунок їх коштів.
У моєму виді спорту я б не хотів бачити російських чи білоруських спортсменів на змаганнях, адже до сьогоднішнього дня я не бачив ні однієї заяви від них проти війни та за олімпійські цінності. А бачив навпаки, що багато з них підтримують війну і об’єднуються навколо неї. Тому, ще раз скажу, не можна їх допускати аби вони потім через спорт пропагували свою нацистську ідеологію.
З огляду от на ці заяви та дії МОК, як нам наразі боротись з їхнім бажанням допустити рф та білорусь але не переборщити?
Потрібно аби спортсмени створювали коаліції з колегами з інших країн, які нас підтримують. Також ми працюємо в рамках закону, надсилаючи листи з фактами, з відео, фото, де російські спортсмени закликають вбивати українців.
Також вчора, наприклад, до нас в Київраду з візитом завітала мер Парижу Анн Ідальго, яка висловила повну підтримку Україні та виступила проти допуску рф та білорусі на Ігри під будь яким прапором. Потрібно таких функціонерів, спортсменів, менеджерів шукати і об’єднувати навколо нашої ідеї.
Візит мера міста, яке буде приймати Олімпіаду, є вагомим аргументом на нашу користь?
Я вважаю, що місто, яке приймає Олімпіаду є одним з ключових і впливових важелів для того аби прийняти дане рішення. Коли мер міста, де буде проходити такий великий івент, приїжджає до нас і дає нам такий сигнал, це значить дуже багато. Мені було дуже приємно почути, що вона засуджує таку ініціативу МОК, і підтримує нас.
Олімпіада в Парижі має пройти під знаком солідарності з нашою країною та під знаком миру. Увесь світ має розуміти, що ми боремось проти зла, і що ми переможемо.
Який настрій серед української спортивної спільноти відносно ситуації з Іграми?
Ми зі спортсменами спілкуємось кожного дня, в нас є група у месенджері, де ми обмінюємось інформацію та плануємо наступні дії. Ми постійно працюємо задля результату. Більшість наших спортсменів об’єднались та роблять усе аби не допустити росіян та білорусів на змагання, та в тому числі, Олімпіаду, а наших спортсменів аби допустили і вони підійшли до Ігор в максимально гарній формі.
Проте ми повинні пам’ятати, що в нашій країні йде війна, активна її фаза, в якій ми боремось за нашу історію, наші традиції, нашу незалежність. Тому кожен на своєму фронті має робити те аби наша країна перемогла та наші олімпійці поїхали на Ігри.
Якщо ви хочете мене запитати щодо бойкоту Олімпіади, то скажу, що ми розглядаємо варіант тільки недопуску російських та білоруських спортсменів до Ігор.
Давайте поговоримо про дане питання в контексті вашого виду спорту. Чи є у вас спілкування з IJFщодо даної ситуації?
Так, спілкування є. Ми знаємо, що дзюдо це пріоритетний вид спорту у рф. І от завдяки зусиллям нашого Міністра спорту Вадима Гутцайта, голови Федерації дзюдо України Михайла Кошляка, головного тренера збірної України Віталія Дуброви та моїм особисто, ми змогли добитись відсторонення спортсменів з рф від змагань. Вони були відсторонені після турніру в Улан-Баторі, де вони виступали. Ми тоді активно пропрацювали цю історію і крім відсторонення росіян ще було відсторонено з посади почесного президента IJF володимира путіна.
На сьогодні є чутки, що їх знову хочуть повернути. Офіційно поки рішення немає, проте в кулуарах про це кажуть. Ну нічого, ми будемо боротись проти таких ситуацій і надалі, адже ми боремось за свою свободу, за правду, і захищаємо себе.
Важко навіть уявити потужність ресурсу, який є з боку рф в їх тиску на МОК та інші федерації, і наскільки це комплексне питання з нашого боку аби ми могли відстоювати свої позиції…
Нам потрібно аби президенти наших Федерацій зустрічались з президентами Федерацій з інших країн, голови НОК – з головами НОК, голови Комісій атлетів – з колегами з Комісій атлетів з інших країн, і всі віч-на-віч спілкуватись. Під час цих зустрічей потрібно показувати факти війни в нашій країні, адже багато спортивних функціонерів з інших країн світу взагалі не розуміють, що у нас відбуваються, реалій вони не бачать.
Мене нещодавно запитали щодо притиснення малих народів в Україні. Я кажу, ну дивіться, я – етнічний грузин, я народився в Грузії, коли мені було 4 роки батьки переїхали в Україну адже була війна. Візуально я також не схожий на українця , але очолюю сьогодні Комісію атлетів НОК України, це дуже серйозна посада, я є депутатом Київради. Тому, сказав я їм, ви можете самі відповісти на запитання, чи є ця проблема.
Вони мені ще сказали, що спортсмени ні в чому не винні. Я їм кажу, ну покажіть мені хоча б одне відео, де спортсмен з рф чи білорусі висловлюється проти війни? Ви мені не покажете такого, а я вам, навпаки, покажу відео, де вони підтримують війну. Також я їм казав, що якщо спортсмени ні в чому не винні, то в чому винні українські діти, жінки та літні люди, які гинуть від російських бомб? Кажу, у вас якісь подвійні стандарти.
Влітку ви публічно заявили про відмову від усіх своїх титулів, якщо Міжнародна федерація буде допускати рф та білорусь до змагань. Яка була на це реакція?
Відразу ніякого фідбеку не було, проте через певний час зі мною зв’язались з IJF та сказали, що відсторонять країни-агресорки від змагань. Потім вони так і зробили, а титули в мене не забирали.
А від спортсменів з інших країн були смс чи дзвінки?
Багато спортсменів тоді долучились до моєї ідеї, і звернулись до Міжнародної федерації з таким же листом. IJF відповіли, що вони оцінили цей вчинок. Я його тоді робив від щирого серця, робив те, що прагнув.
Проте, якщо чесно, я думав, що більше людей буде піклуватись за життя наших спортсменів і моє в тому числі. Проте, як виявилось, мені це здавалось. Війна від них далеко і вони цього не розуміють.
