|Володимир Задорожний — тренер з дзюдо Нікопольської дитячо-юнацької спортивної школи «Трубник», президент місцевої та віцепрезидент обласної федерації дзюдо. Попри воєнний стан, нікопольські тренери продовжують розвивати олімпійський вид спорту у нашому місті, підтримуючи зв’язок із вихованцями за межами країни.
Журналісти Нікополь.City поспілкувалися з паном Володимиром та дізналися про започаткування та популяризацію дзюдо в Нікополі, тренувальний процес в умовах війни та підтримку вихованців. Самі ж вихованці: Михайло Фельдман, Олександр Рибалко, Альбіна й Мілена Мусієнко та Ігор Колотов, які наразі виїхали з міста, розповіли про підтримку спортивної форми, участь у змаганнях та допомогу тренерів.
Історія дзюдо у Нікополі
До 2014 року дзюдо у Нікополі не мало розвитку та популярності. Саме тому Володимир Задорожний за підтримки тодішнього президента федерації дзюдо Дніпропетровської області — Михайла Кошляка, вирішив власними силами відкрити зал та набирати дітей. Одним із тренерів став Олександр Темураєв.
У 2014 році дзюдоїсти вийшли на ДЮСШ «Трубник», а згодом був відкритий ще один зал на базі 5 школи.
На той період дзюдо у тренерів займалися понад 100 вихованців. Для них спільними силами з президентом федерації дзюдо України Михайлом Кошляком придбали мікроавтобус, щоб возити дітей на змагання.
Ще один зал був відкритий у Червоногригорівській громаді, щоб цим видом спорту могли займатися діти в районі.
Володимир Задорожний брав активну участь в організації майстер-класів та змагань з дзюдо у нашому місті. Учасниками цих заходів були трьохразовий Олімпійський чемпіон Роман Гонтюк та призер Європи Сергій Балабан.
Також президент Нікопольської федерації дзюдо організовував у Нікополі 4 етап однієї з вікових категорій Дитячої ліги, яка щороку проводиться у Дніпрі. Ліга проводилася в стінах ДЮСШ «Трубник».
Володимир Задорожний зазначає, що раніше в Нікополі з єдиноборств займалися лише самбо. Він і сам є майстром спорту по самбо, але саме на дзюдо почав звертати увагу ще в армії. Тому, повернувшись після служби до Нікополя, продовжив спілкування з тренерами по самбо і допомагав їх вихованцям з участю у міжнародних змаганнях.
«Свого часу нікопольський самбіст Сергій Балабан вступив у спортивний коледж Дніпра і став цілеспрямовано займатися дзюдо. Там у нього був потужний результат. Я допомагав фінансувати міжнародні змагання. Потім Сергій став призером Європи, майстром спорту міжнародного класу з дзюдо. І завдяки цьому молодому хлопцю я їздив на змагання за кордон. Дивився, як дзюдо популяризують у світі, яка там культура тренерів і спортсменів. Дзюдо — це своя філософія», — ділиться спогадами Володимир Задорожний.
Володимир Задорожний
Тренувальний процес: до і після обстрілів Нікополя
До початку повномасштабного вторгнення тренувальний процес був злагодженим та насиченим. У трьох залах 6 днів на тиждень займалися майже 130 дітей.
Влітку тренування проводилися на міському пляжі та у спортивному таборі в Житомирі. Там юні дзюдоїсти перебували місяць, а потім розпочинали новий тренувальний рік, брали участь у всеукраїнських змаганнях та Дитячій лізі. Діти виїжджали на турніри у Хорватію, Францію, Білорусь.
Володимир Задорожний з вихованцями у спортивному таборі в Житомирі
Здібні учні нікопольських тренерів могли вступити після 7-8 класу до Дніпровського фахового спортивного коледжу.
«Наша вихованка Дар’я Доля вступила туди два роки тому. Вона перемогла у Чемпіонаті України U 18-21, який проходив у Львові та виконала майстра спорту з дзюдо. У цьому році плануємо передати ще 5 учнів. Вони дуже перспективні, але в Нікополі не мають змоги тренуватися через постійні обстріли», — розповів Володимир Задорожний.
З початком обстрілів Нікополя тренувальний процес зупинився. Тоді президент федерації України з дзюдо Михайло Кашляк і Європейська федерація з дзюдо організували проєкт, завдяки якому діти з різних міст України виїхали в Румунію на час бойових дій. За цію програмою виїхали й вихованці тренерів Володимира Задорожного та Олександра Темураєва. Всі нікопольські дзюдоїсти входять до спортивного клубу «Дзюдо-Дніпро». Діти мають можливість безоплатно харчуватися та проживати у готелі, а також тренуватися і їздити на змагання.
«Діти, які виїхали за кордон, знайшли секції з дзюдо. За словами батьків вони випереджують за рівнем підготовки інших, тому їх вже помітили. Дітям, які виїхали до Львова, ми знайшли тренерів, з якими теж спілкуємось і обговорюємо тренувальний процес. Є діти, які залишилися в Нікополі та Покрові: вони зараз більше тренують спортивну форму, відпрацьовують вивчене. З ними також займаємось онлайн», — розповідає наставник нікопольських дзюдоїстів.
Володимир Задорожний розповідає, що зі своїми вихованцями завжди на зв’язку, адже всі вони у різних куточках і світу, і країни. На допомогу приходить онлайн-звязок та відео, які тренер записує своїм вихованцям.
«Ми одна команда: батьки-діти-тренери», — зазначає пан Володимир.
Для юного спортсмена дуже важливим фактором є підтримка себе у спортивному режимі, та відточування майстерності. Тому після переїзду з Нікополя, вихованці Володимира Задорожного та Олександра Темураєва продовжують свій спортивний шлях: долають виклики адаптації на новому місці, пристосовуються до нових умов тренувань. Варто зазначити, що майстерність нікопольських дзюдоїстів приносить їм результати на змаганнях.
Ігор Колотов:
«Я підтримує форму завдяки віджиманням, підтягуванням, виконую вправи з борцівською гумою і стрибаю на скакалці.
Мотивує продовжувати тренування те, що дуже подобається дзюдо, є бажання стати краще. Тренер відправляє відеоролики з різними техніками, як для партеру, так і для стійки. У цих відео показано, як правильно їх виконувати».
Альбіна й Мілена Мусієнко
«Для підготовки до змагань підтримувати форму вдається завдяки регулярним тренуванням, а в літній період відпочинок в спортивних таборах. Батьки знайшли можливість продовжити тренування разом з тренером. Завдяки інтернету були інформованими змінами в техніці виконання кидків та змінах правил суддівства. Артобстріл та війна не дає змоги повноцінно тренуватися, щоб у майбутньому прославити державу».
Олександр Рибалко:
«До змагань мені вдається готуватися не так складно. Мені в цьому допомагає тренер. Коли ми переїхали до Польщі я одразу знайшов дзюдо і став ходити на тренування. Почав їздити на змагання. Тренування в мене було з 17-00 до 19-00, але залишався ще з тренером до 21-30. Моя мотивація — це стати сильніше і чекати перемогу. Тренер мені завжди допомагає. І на тренуванні, і на змаганнях».
Михайло Фельдман:
«Я продовжив займатися дзюдо одразу як переїхав до Німеччини. Тренуюсь у місті Менхенгладбах 3-4 рази на тиждень. Активно беру участь у змаганнях. Якщо порівняти тренувальний процес в Україні та Німеччині, можу сказати, що в Україні навантажень дається більше. Вони інтенсивніші та більш різнопланові. І результат після таких тренувань більший. Я підтримую зв’язок з моїми тренерами — Олександром Володимировичем Темураєвим та Володимиром Григорійовичем Задорожним. Відправляю їм відео зі змагань та прошу поради, на чому зробити акцент на тренуваннях і змаганнях. Дуже вдячний своїм українським тренерам за онлайн-допомогу та сподіваюся скоріше повернутися додому і тренуватися в «Трубнику».
