Команда дзюдоїстів з Лисичанська успішно виступає на міжнародних турнірах в Угорщині. Один з них — Артем Бежан. Нещодавно він взяв участь у відкритому регіональному турнірі з дзюдо до 15 років у місті Борч та у відкритому регіональному турнірі з дзюдо серед юнаків до 15 років у місті Веспрем. На цих змаганнях він завоював золоту та срібну медалі. Артем родом з Харкова, але зараз тренується у команді спортсменів з Лисичанська та прославляє Луганщину за кордоном.
Журналістка «Трибуну» поспілкувалася з хлопцем та дізналася про переїзд, відносини в команді та плани на майбутнє.
Коли ти почав займатися спортом?
Спортом почав займатися з 6 років. Спочатку я ходив на плавання, але в 9 років вирішив почати займатися іншим видом спорту. На той момент дзюдо було для мене чимось новим та цікавим та я вирішив спробувати себе в цьому.
Які змагання тобі запам’яталося найбільше і чому?
Найбільш всього мені запам’яталися два турніри. Це чемпіонат України з самбо та міжнародні змагання з дзюдо «Кубок мера». Це були змагання високого рівня, новий досвід до мене, я був дуже вражений, тому що перший раз взяв участь в таких заходах, мені навіть вдалось завоювати нагороди.
Яким для тебе був ранок 24 лютого?
Цей день для мене розпочався з вибуху біля мого дому. У той же день мені довелося переїхати в інше місце. Я виїхав до села в Харківській області. Я жив там, поки мій тренер, Геннадій Тростянський, не запросив мене поїхати до нього в Угорщину. Зараз я знаходжусь в місті Залаегерсег. Це місто на кордоні Угорщині з Австрією.
Коли ти вирішив продовжуватися займатися спортом?
На початку війни, я не міг повноцінно займатися дзюдо та тренуватися на татамі. Та попри це, я намагався підтримувати свою фізичну форму. Коли в мене з’явилася можливість займатися у професійному залі, я одразу почав тренуватися.
Як ти опинився в команді спортсменів з Лисичанська?
У команду я попав через мого тренера. Коли я приїхав в Угорщину, він запропонував мені займатися та виступати на змаганнях в команді Лисичанська. У команді я тренуюсь вже 11 місяців.
Які в тебе відносини в команді?
У нас дружний колектив. Ми одразу знайшли порозуміння, здружилися. Мене та інших хлопців з Харкова прийняли в команду. Взагалі як тільки я почав займатися, у команді було багато хлопців з мого міста. Наразі нас залишилося всього 8 осіб та 3 спортсмени з них із Харкова.
Можеш більше розказати про свого тренера?
Узагалі в мене два тренери. Це Геннадій та Станіслав Тростянські. Вони батько та син. Обидва майстри спорту з дзюдо. Зі Станіславом Тростянським я займаюся з 9 років. Він хороший тренер. Завжди вчить новим технікам та підтримує в складних ситуаціях. З його батьком я познайомився на тренувальних зборах та зараз вже майже рік знаходжусь з ним в Угорщині.
Ти взяв участь у міжнародних змаганнях в Угорщині. Як відбувалися змагання? Що найбільше запам’яталося?
Взагалі змагання в Угорщині відбувалися як і всі інші змагання міжнародного формату, у яких я брав участь. Головна мета боротьби в дзюдо це — кинути супротивника на татамі на спину, притиснути його до татамі спиною вниз або змусити його визнати свою поразку внаслідок задушення або больового прийому. Якщо в кінці результати супротивників однакові, то призначається додатковий двобій. Якщо переможця немає й у додатковий час, його визначають при голосуванні суддів. Але є одна річ, яка відрізнялася у цих змаганнях. У залі були монітори, на яких можна було побачити списки учасників та у якій послідовності вони будуть змагатися. Це мені найбільше запам’яталося.
Як люди в Угорщині ставляться до подій в України? Ти відчуваєш від них підтримку?
Я не можу сказати за всіх угорців, але ті люди з ким я контактував, розуміють в якому ми положенні. Вони прийняли нас та допомагають наразі чим можуть. Я відчуваю від них підтримку.
Як ти змінився за цей рік?
У спортивному плані в мене змінився стиль боротьби оскільки я перейшов у іншу вагову категорію. Зараз я змагаюся у ваговій категорії до 81 кг.
Чи плануєш ти пов’язувати своє життя зі спортом?
Так, я планую професійно займатися дзюдо. Зараз я намагаюся більше працювати над собою, бо я мрію здобути олімпійську медаль. Взагалі для мене найголовніше займатися дзюдо та прославляти Україну на міжнародній арені.
Що для тебе зараз означає бути українцем?
У нинішній ситуації для мене бути українцем, це робити все для перемоги України. Я хочу представляти її на міжнародній арені та виборювати нагороди.
