Перед стартом турніру серії Grand Prix в Загребі пресслужба ФДУ поспілкувалася з головним тренером збірної України Віталієм Дубровою.
У великому інтерв’ю Віталій Вікторович проаналізував виступ команди на минулому турнірі серії Masters в Будапешті, розповів про поточний стан олімпійської кваліфікації, перспективи основної команди, реакцію Міжнародної федерації дзюдо на зміну Наказу Міністерства спорту, а також повідомив про подальші плани та турніри для українських дзюдоїстів:
– Віталій Вікторович, перш ніж поговорити про найближчий турнір в Загребі, проаналізуйте виступ команди на минувшому Masters в Будапешті? Чи задоволені результатом наших спортсменів?
– Ви ж знаєте, що гарний тренер рідко коли буває повністю задоволений результатом команди. В цілому виступ був досить пристойний: у нас змагалися сім спортсменів і троє з них боролися за нагороди. Бронзові медалі вибороли Дар’я Білодід і Єлизавета Литвиненко, а Богдан Ядов посів високе 5 місце.
Тобто можна сказати, що лідери проявили себе досить добре, показали гарний рівень боротьби, хорошу готовність. У нас вийшла досить непогана репетиція за рік до Олімпіади. В цілому і до тих спортсменів, хто не дістався медальних сутичок, претензій також нема. Наприклад, Дільшот Халматов боровся після травми, яку отримав у фіналі Grand Prix в Лінці. Фактично до Masters він не мав повноцінної підготовки.
Одну сутичку на турнірі виграв Артем Лесюк, а в другій поступився спортсмену з Грузії. Трохи поспішив, не спланував атаку, через що потрапив на контрприйом.
Наша молода спортсменка Юлія Курченко також тактично поступилася німкені, яку цього року вже перемагала на Grand Slam в Тбілісі. Можливо, цього разу недооцінила суперницю і по ходу сутички не змогла перебудувати свою боротьбу.
Євгеній Балєвський у першому раунді виграв словенця, а далі поступився призеру Олімпіади, ексчемпіону світу з Грузії Тушішвілі. В цілому Євгеній боровся на своєму рівні, показав непогану готовність.
Також мали право брати участь у турнірі ще троє наших спортсменів – це Гєворг Манукян і Яків Хаммо, які продовжуються відновлюватися після травм, а також Наталія Чистякова, яка, на жаль, завершила свої виступи у великому спорті.
Хочу сказати, що на турнірі Masters був досить потужний та сильний склад учасників, в деяких категоріях було навіть більше сильних спортсменів, ніж на чемпіонаті світу. Треба розуміти, що ці нагороди дуже престижні, і дуже багато значать.
– Це враховуючи, що підготовку до змагань команда проводила в основному на місцях…
– Вдома ми тренувалися лише останні три тижні. А до цього провели досить великий об’єм роботи на закордонних тренувальних зборах, готуючись спочатку до чемпіонату світу, а вже потім до Masters. В нас був збір загальнофізичної підготовки в Словаччині, збори з боротьби в Іспанії і Хорватії. Все це дало необхідну базу для успішного виступу в Будапешті.
– Як ви поясните велику кількість спірних моментів по суддівству, які виникли по ходу Masters з нашими спортсменами?
– Не хочу давати розгорнуті коментарі стосовно цих епізодів, але всі бачили, що, до прикладу, у Ядова з Вієру такі спірні моменти трапляються вже не перший раз. На мій погляд, навіть якщо у Богдана не було оцінки за кидок, то молдованин заблокував руками ноги нашого спортсмена, за що потрібно було давати «Шидо». А коли суперники досить однакового рівня, кожне «Шидо» може кардинально змінити хід сутички і її підсумок.
Стосовно епізоду з падінням Єлизавети Литвиненко, то, на мою думку, там не було оцінки. Падіння було чітко на живіт. До прикладу, коли Дар’я Білодід у поєдинку за бронзу кинула свою суперницю на стегно, за це спочатку дали «Ваза-арі», але потім відмінили його. У випадку ж падіння Лізи це навіть і близько було не стегно.
Втім ми не можемо впливати на суддівство. Можливо, до нас таке відношення через те, що ми відмовляємося змагатися з росіянами і білорусами. Міжнародна федерація дзюдо наполегливо хоче, щоб ми з ними боролися, навіть готова сплачувати наші видатки на змагання – переліт, проживання, харчування. Все лише для того, щоб ми брали участь у змаганнях. Але поки що ми продовжуємо притримуватися своєї позиції, і чекаємо подальших рішень. Знаємо, що на найближчому турнірі Grand Prix в Загребі їх не буде, а далі побачимо, як буде складатися ситуація.
– Знаємо, що Федерація навіть надсилала запит на IJF з проханням пояснити дії суддів у даних епізодах. Чи була якась відповідь?
– Так, ми отримали досить формальну відписку, де ключовою відповіддю було те, що техніка, яку зробив Богдан у сутичці з Вієру, не входить до техніки Кодокану. Тому ця дія не була оцінена.
– Ви згадували про Наталію Чистякову, яка завершила свою професійну кар’єру. В чому причина такого рішення, адже спортсменка всерйоз претендувала на потрапляння на Олімпійські ігри?
– Так, вона завершила кар’єру з особистих причин. Вона не бачить себе в спорті, хоче будувати особисте життя. Це зрозуміло, тому що навантаження дуже великі, як фізичні, так і моральні. Не кожен спортсмен може їх витримати, пройти цей шлях. Тим паче зараз в умовах, коли країна знаходиться в стані війни. Досить важко поєднувати спорт з особистим життям. Ми поспілкувалися з Наталією, зрозуміли її вибір, і приймаємо його.
– Чи можна вже з впевненістю говорити, що Білодід, Ядов і Литвиненко своїм виступом на Masters гарантували собі олімпійські ліцензії?
– Так, якщо проаналізувати олімпійський рейтинг на даний час, то практично неможливо, щоб ці троє спортсменів вибули з числа 17-ти кращих, які напряму потрапляють на Олімпійські ігри. Вони мають досить потужний запас. Звісно, потрібно і далі боротися, набирати рейтингові очки, але, до прикладу, Ліза, навіть якщо зовсім не буде боротися, вже не випаде з числа 17-ти кращих.
У Богдана і Даші ситуація трохи гірша, але їх позиції також досить міцні. Зараз вони можуть спокійно тренуватися, обирати турніри в яких брати участь, дозувати навантаження і цілеспрямовано готуватися до Олімпійських ігор. Звичайно, набирати бали ще важливо для того, щоб бути в числі сіяних на олімпійський турнір, тобто перебувати у Топ-8. Це важливо для того, щоб мати кращу турнірну сітку на Олімпіаді.
– В цілому від старту до старту наша команда, а особливо дівчата прогресують, і це дає відчуття стриманого оптимізму за рік до Олімпіади?
– Думаю, що так. Не варто забувати, що Лізі всього лише 19 років, і якщо не буде проблем з вагою, з чим є певні нюанси, то все буде гаразд. І Ліза і Даша від старту до старту набирають, покращують свою боротьбу, технічні і фізичні кондиції. Зараз ми в набагато кращій ситуації, ніж перед Олімпіадою в Токіо, коли Даші потрібно було тримати весь час вагу. Основною метою було вже не покращити свій стан, а хоча б утримати ту форму, яка була в неї на момент 2019 року.
Зараз наші як дівчата, так і хлопці потроху додають, і головне що є куди прогресувати. Це досить обнадійлива ситуація.
– А яка наразі ситуація з травмованими спортсменами, як от Яковом Хаммо чи Гєворгом Манукяном? Коли чекати їх повернення на татамі?
– З травмованих у нас також Станіслав Гунченко, якому зробили операцію на колінному суглобі. Він випав на досить значний термін, скоріше за все пропускає олімпійську кваліфікацію. Щодо повернення Хаммо і Манукяна, то, сподіваюсь, це буде жовтень-листопад цього року. Але поки що зарано говорити, коли вони зможуть взяти участь у міжнародних турнірах.
– Зараз у Загребі ми знову побачимо досить багато молодих спортсменів, які поки що перебувають за межами олімпійської кваліфікації. Які шанси на Париж мають ті ж Казіміров, Гребеножко, Бубир та інші?
– В першу чергу вони повинні показувати результати та турнірах Grand Slam, Grand Prix, чемпіонаті Європи, завойовувати нагороди. Тільки тоді ми зможемо говорити про можливість їх потрапляння на Олімпіаду. Якщо бути відвертим, то за виключенням вагових категорій -60, -66, 100+ кг у чоловіків, а також -57 та -78 кг у дівчат, в інших категоріях ситуація досить складна.
Потрібно показувати результат не просто 5-ті чи 7-мі місця, а брати нагороди з турнірів олімпійської кваліфікації. Тому що конкуренція у всіх категоріях досить висока, і відстань по балах вже досить значна. Наразі ми можемо впевнено говорити лише про п’ять вагових категорій, в яких можемо сподіватися на олімпійські ліцензії.
– Які плани у команди на кінець літа, а також осінню частину сезону? В яких турнірах ми плануємо брати участь?
– Після Загребу наші спортсмени отримають тиждень відпочинку, після чого продовжимо підготовку вдома. Також наприкінці вересня основна команда, за виключенням спортсменів, які перебувають в зоні олімпійської кваліфікації, візьме участь у континентальному Кубку в Празі.
Стосовно Grand Slam в Баку будемо приймати рішення пізніше, зважаючи на нові обставини. Наразі ми маємо можливість знаходитися в стані очікування. Також зазначу, що Єлизавета Литвиненко на початку жовтня візьме участь у чемпіонаті світу серед юніорів. Це також важливий старт, який дає можливість заробити хороші бали в рейтинг. До того ж в колекції Лізи є нагорода дорослого чемпіонату світу, а от юніорського поки що нема.
– А щодо зборів, які міжнародні тренувальні табори відвідає команда?
– Поки що ми будемо тренуватися вдома, тому що й так провели багато зборів за кордоном. Зараз потрібно провести базову роботу, попрацювати над технікою, фізичною підготовкою, підлікувати травми. Потім будемо готуватися до основного старту осені – чемпіонату Європи у Франції (3-5 листопада). Можливо, десь у жовтні проведемо міжнародний збір, щоб мати гарний спаринг, не втратити відчуття боротьби.
– Крім змагань серед дорослих, найближчим часом на нас очікують важливі турніру для кадетів та юніорів. Розкажіть про плани команди?
– Так, з серпня по жовтень на нас чекає досить насичена програма. Перший серйозний старт – це чемпіонат світу серед кадетів в Загребі (23-26 серпня). Туди поїде не дуже велика команда, будемо боротися лише в індивідуальних змаганнях. До складу команди увійшли ті спортсмени, які вдало проявили себе на чемпіонаті Європи та олімпійському фестивалі в Маріборі. Також декілька спортсменів їдуть за власні кошти – це переважно ті, хто претендує на потрапляння в команду вже на наступний рік.
Юніори будуть боротися на чемпіонаті Європи в Гаазі (7-10 вересня). Склад команди практично сформований, за деякими виключеннями. Там будемо боротися як в особистих, так і командних змаганнях. Маємо досить рівну команду, і, сподіваюся, зможемо поборотися за медалі.
Також осінню на нас очікують ще чотири чемпіонати України у різних вікових категоріях. Перший з них – 15 вересня чемпіонат України до 23 років, який буде основним відбором в команду на чемпіонат Європи серед молоді, який відбудеться 17-18 листопада в Німеччині.
Потім 28-30 вересня чемпіонат України серед спортсменів до 17 років в місті Львів. Це буде перегляд найближчого резерву – тих спортсменів, хто наступного року перейде в категорію кадетів.
Далі 21 жовтня в Києві запланований чемпіонат України серед дорослих. Будуть брати участь всі найсильніші спортсмени за виключенням тієї команди, яка готуватиметься до чемпіонату Європи.
І заключним стане чемпіонат України серед спортсменів до 15 років, який відбудеться наприкінці листопада в Ужгороді. Календар досить насичений, окрім міжнародних змагань, нас очікують ще чотири національні старти.
– Чи забезпечена наразі основна команда всім необхідним для якісної підготовки до майбутніх Олімпійських ігор?
– Так, ми провели всі заплановані навчально-тренувальні збори, як вдома, так і закордоном. Крім того тим спортсменам, які наразі перебувають в зоні потрапляння на Олімпіаду, Федерація традиційно розпочала виплати досить значних фінансових стипендій.
Постійно на зв’язку зі мною та старшими тренерами президент Федерації Михайло Кошляк. Всі поточні питання вирішуються оперативно, як то оплата автобусів для виїзду команди чи будь які інші проблеми. Тому не дивлячись на всі обставини, наша дружня команда працює, живе і рухається до спільної мети.
– Чи є наразі допомога від Міжнародної федерації дзюдо?
– Після того, як спортсменів з Росії та Білорусі було допущено до міжнародних змагань, ми відмовилися від фінансової допомоги з боку IJF. Всі свої потреби покриваємо частково коштами Міністерства, частково Федерації, частково іншими організаціями, як от ШВСМ, ЦОП і тд.
– А як в IJF відреагували на зміну Наказу Міністерства молоді та спорту України, який наразі дозволяє українським спортсменам брати участь у змаганнях, де представлені так звані «нейтральні атлети» з Росії та Білорусі? Чи слідкують вони за цією ситуацією?
– Звичайно, Міжнародна федерація дзюдо дуже зраділа і підтримала рішення нашого Міністерства. Але тут потрібно розуміти, що якщо в інших Федераціях дійсно є суворі вимоги, перевірка цих спортсменів на причетність до силових структур, то в дзюдо допустили абсолютно всіх – від військових до спортсменів, які представляють Росгвардію або інші силові відомства.
Тому в нашому виді спорту ситуація досить неоднозначна. Ми чекаємо детальних роз’яснень, після чого будемо ситуативно приймати рішення, в яких змаганнях брати участь, а в яких ні.
– Як в Будапешті, так і в Загребі не будуть представлені спортсмени з країн-агресорів? Що саме вплинуло на таке рішення Міжнародної федерації дзюдо?
– Як я розумію, IJF знаючи про нашу позицію, що ми не беремо участь у змаганнях, де присутні так звані «нейтральні спортсмени», була змушена прийняти таке рішення, щоб розділити турніри і розвести наші команди.
Ми багато чуємо про неефективність бойкоту, так от якраз в нашому виді спорту це зіграло позитивну роль. Я вважаю, що це досить вагоме досягнення, яке дозволило нашим спортсменам брати участь в олімпійському відборі, і наші лідери вже за рік до Олімпіади гарантували собі олімпійські ліцензії. Тому говорити про безперспективність бойкоту не варто.
Потрібно дивитися на ситуацію в кожному окремому виді спорту. Ми були першими, хто бойкотував змагання ще в минулому році, коли їх вперше допустили до змагань, і після цього їх більш ніж на півроку відсторонили від усіх турнірів. І зараз під нашим тиском Міжнародна федерація була змушена розділити турніри, щоб дати можливість набрати рейтингові бали в першу чергу нам, а вже потім росіянам і білорусам.
