По завершенню чемпіонату Європи серед юніорів в нідерландській Гаазі, пресслужба ФДУ поспілкувалася з призерами цих змагань аби дізнатися про їх враження від виступу та подальші плани:
Ігор Цуркан (до 81 кг), срібний призер чемпіонату Європи:с
«Медаль чемпіонату Європи – це була одна з моїх цілей на цей рік. Далі буду прагнути виграти чемпіонат світу, зроблю для цього максимум. Звісно, добре мати нагороду, проте все ж мені хотілося здобути перемогу в Гаазі. Тим паче програв у фіналі, що дуже прикро. Буду намагатися виправити свої помилки.
Мабуть, мені не вистачило трохи концентрації, вчасно зреагувати на кидок суперника, а в цілому зустріч я контролював, але один епізод став вирішальним. Тому треба буде зробити правильну роботу над помилками.
З приводу підготовки до чемпіонату світу – триває інтенсивна робота, тренуємося, головне, щоб не було травм. Сподіваюся, зможу підійти до світової першості у своїй найкращій формі».
Юлія Курченко (до 78 кг), бронзова призерка чемпіонату Європи:
«Можу сказати, що після бронзового поєдинку в мене навіть з’явилися сльози, тому що це була зовсім не та медаль, на яку я розраховувала. Але поговоривши з тренерами, проаналізувавши свій шлях, я зрозуміла, що минулого року, коли я здобула бронзу чемпіонату Європи – це був справжній фурор, шалені емоції. А цього року, коли я знову стала третьою – зовсім інші відчуття. Чого не вистачило до золота? Мабуть, трохи більше треба було думати головою (сміється).
На рахунок командного турніру можу сказати, що ми були досить злагодженою командою. Тренери назначили мене відповідальною за командний дух. Тому я робила все, що в моїх силах, всі один одно підбадьорювали. Загалом командні змагання – це дещо інше. Ти відповідальний за всю команду, тому не маєш права на помилку. Я вже досить давно не боролася в командних змагання, тому отримала дуже класні емоції, незважаючи на підсумковий результат.
На початку жовтня вже буде юніорський чемпіонат світу, де я буду боротися, тому часу на відпочинок нема. Тільки прилетіла з Гааги, одразу включилася в тренувальний процес. Будемо працювати заради омріяного золота».
Микола Грибик (понад 100 кг), бронзовий призер чемпіонату Європи:
«Не вважаю, що здійснив якийсь прорив на чемпіонаті Європи, я їхав добре готовий, хотів показати свій максимум. Не знаю, чи вдалося це на 100 відсотків, але задоволений, що вдалося завоювати медаль. Вже потім я розумів, що спокійно міг бути і у фіналі, але трохи не вистачило загальної витривалості.
Звичайно, це медаль не тільки для мене, а і для всієї моєї сім’ї. Мій тато – Ярослав Іванович, який тренує мене з самого дитинства, тому я вдячний йому, і всім іншим людям, які були причетні до моєї підготовки.
Далі буду готуватися до чемпіонату світу серед юніорів, сподіваюся, там також вдасться продемонструвати гарний результат».
