Лише місяць тому вся наша країна з радістю спостерігала за тим, як Сили оборони України звільняють від російських загарбників правобережну частину Херсонщини, включаючи місто Херсон. Не дивлячись на триваючі обстріли міста, лише зараз херсонці по-справжньому змогли видихнути та відчути себе вільними після 9 місяців окупації.
Приємно відзначити, що на нещодавньому чемпіонаті України з дзюдо серед юніорів виступали і представники Херсонщини. Отож, про те, як складалася доля херсонського дзюдо та дзюдоїстів під час окупації та про амбітні плани на майбутнє пресслужбі ФДУ розповів президент відокремленого підрозділу Федерації дзюдо України в Херсонській області Іван Литвиненко:
– Іване Сергійовичу, розкажіть про перші місяці окупації Херсонщини. Як розгорталися події і яку участь в них брали херсонські дзюдоїсти?
– З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, яке відбулося 24 лютого 2022 року, багато наших херсонських дзюдоїстів відправилися на службу до Сил оборони. Це і Нацгвардія, і Збройні сили України, і прикордонні війська. Тому вже у перші дні багатьох наших хлопців забрали до військових частин, в основному в місто Миколаїв.
Наші херсонські тренери так само продемонстрували свою мужність та патріотизм, багато хто з них записався до лав тероборони, а також Сил спеціальних операцій. Деякі тренери відразу після окупації виїхали з міста, але були і ті, хто залишався й чинив опір окупантам до останнього.
Особисто я з товаришами організовували захист Білозерки – невеличкого селища біля Херсону. Ми будували фортифікаційні споруди, рили рови, організовували місцеве населення, завдяки чому вдалося стримувати противника близько двох тижнів, що дало можливість нашим регулярним військам вибудувати правильну стратегію оборони вже наступних населених пунктів.
– Як був вибудований тренувальний процес для тих дзюдоїстів, кому вдалося виїхати з Херсону?
– Після декількох місяців окупації у травні ми приїхали в Одесу. Спочатку я зідзвонився з президентом Федерації дзюдо України Михайлом Кошляком, якому розповів про нашу ситуацію. Він був дуже радий мене чути, дізнатися, що зі мною та сім’єю все гаразд. За сприяння Михайла Анатолійовича я зустрівся з головою обласної Федерації дзюдо Леонідом Раскіним, з яким ми і почали організовувати тренувальний процес в Одесі.
Поступово нам вдалося вивезти багатьох херсонських дзюдоїстів, які на той момент вже перебували під окупацією. В Одесі ми почали тренуватися, готуватися до змагань, і вже в листопаді херсонські дзюдоїсти взяли участь у чемпіонаті України.
– А як складалася доля тих, хто залишався в Херсоні. Чи примушували окупанти до співпраці з ними?
– Майже всі наші тренери за час окупації виїхали з Херсону на підконтрольну територію України, і весь час знаходилися тут. З усіма ними я був на зв’язку, намагався допомагати за потреби. Ми всі були переконані, що рано чи пізно ми повернемося до Херсону, і все буде Україна.
Але й ті, хто залишався в Херсоні, з окупантами не співпрацювали. Чесно кажучи, й самі окупанти не були особливо зацікавлені в якийсь співпраці чи налагодженню тренувального процесу в дзюдо, адже, як тренерів, так і спортсменів на період окупації в Херсоні залишалося дуже мало. На щастя, дзюдоїсти їх не цікавили, і нас особливо ніхто не чіпав.
– Як зустріли новину про деокупацію правобережної частини Херсонщини і чи вдається наразі налагодити в місті тренувальний процес?
– У перший же день після визволення Херсону, 11 листопада, я приїхав до міста. Наразі потихеньку намагаємося налагодити роботу для тих, хто перебуває в Херсоні або повернувся туди, але через постійні обстріли міста досить складно це зробити. Тому ми сильно не поспішаємо, чекаємо поки ситуація трохи стабілізується, а наші Сили оборони просунуться на лівому березі. Вже тоді можна буде більш предметно говорити про повноцінне відновлення роботи залів та секцій дзюдо.
– А чи є інформація про тренерів і спортсменів, які досі перебувають під окупацією на лівобережній частині Херсонщини?
– З деякими тренерами з Генічеську ми маємо зв’язок, знаємо, що вони також не пішли на співпрацю з окупантами, але наразі важко сказати, яка у них ситуація і чи налагоджений там тренувальний процес. Така сама ситуація в Голій Пристані, декілька тренерів там залишаються, але якусь детальну інформацію отримати складно…
– Знаємо, що у вас є велика мрія – провести в Херсоні національну першість…
– Так, за календарним планом цього року у вересні місяці в Херсоні вперше в історії мав відбутися молодіжний чемпіонат України з дзюдо. Ми дуже чекали на цю подію, адже це новий крок у розвитку і популяризації нашого виду спорту для всього регіону. І я був дуже вдячний Михайлу Кошляку за сприяння у виборі місця проведення даного заходу. До нас приїздили спеціальні ревізори, які перевіряли місце проведення змагань, і залишилися повністю задоволеними їм.
На жаль, війна і окупація всі ці плани зруйнували. Але я впевнений, що після нашої перемоги, після деокупації всієї території України, ми обов’язково проведемо цей чемпіонат в Херсоні. Дуже сподіваємося, що це станеться вже в наступному році!
Джерело
