Після серйозних здобутків на кадетському та юніорському рівнях, 19-річна вихованка покровської школи дзюдо Єлизавета Литвиненко продовжує свій успішний шлях серед дорослих. До бронзової нагороди чемпіонату світу 2022 року, а також нагород з турнірів серії Grand Prix, минулими вихідними українка додала бронзову медаль з престижного турніру серії Mastersд, чим значно полегшила для себе задачу олімпійської кваліфікації.
Про те, як склався для спортсменки турнірний шлях, про спірні суддівські рішення, підтримку команди, а також найближчі плани Єлизавета розповіла в інтерв’ю пресслужбі ФДУ:
– Єлизавето, вітаємо тебе з черговою звитягою. Як в цілому складалася твоя підготовка і чи вдалося набрати оптимальну форму, зважаючи на досить тривалу змагальну паузу?
– Загалом підготовка до змагань пройшла добре. Ми два тижні тренувались в Києві, разом з основною командою. Всі перебували в гарному настрої, розуміли, що це буде дуже важливий старт, адже потрібно набирати рейтингові очки для олімпійської кваліфікації.
Я б не сказала, що була дуже довга змагальна пауза, адже на початку липня ми боролися на Європейських іграх. Так, там вдалося провести лише одну сутичку, тим не менш ми весь час тримали себе в тонусі.
– У другому раунді ти зустрічалася з титулованою німкенею, чемпіонкою світу Анною Марією-Вагнер. Втім, попри те, що суперниця має стільки регалій, ти не залишила їй жодних шансів…
– Так, я досить добре знаю цю суперницю, раніше ми двічі зустрічалися. Один раз в командному турнірі на чемпіонаті світу, а другий раз в Японії на Grand Slam. Обидва рази я їй поступилася. Окрім того нещодавно я боролася з нею на зборах, і мені було досить складно. Вона досвідчена і сильна суперниця. Але я розуміла, що попри все потрібно виходити і вигравати, адже це дуже відповідальний старт – основний для нас в цьому році, адже чемпіонат світу ми пропустили.
Загалом в сутичці я все контролювала. Вдавалося їй «вимикати» руку, виконати кидки. Залишилася задоволена своєю боротьбою.
– Досить спірний момент стався у чвертьфінальному поєдинку проти француженки Фанні Естелле Посвіте, коли судді оцінили її кидок на «Ваза-арі», хоча, здалося, що тобі вдалося вивернутися і впасти на живіт. Як сама оціниш той епізод?
– Я вважаю, що оцінки в тому епізоді точно не було. До того ж, одразу після цього по всьому залу приблизно на 10 хвилин зникло світло. Весь цей час ми просто стояли на татамі і чекали, коли воно повернеться. Через це ми обидві відновили сили, а коли до кінця основного часу залишалося всього 15 секунд, щось зробити вже було важко.
Взагалі суперниця була мені цілком по силам, хоч вона і досить міцна. Вона постійно віддавала руку і можливість виконати кидок точно була. Прикро, що долю сутичку вирішив той спірний епізод. Не знаю, чому судді досить упереджено до нас ставляться, адже мій випадок далеко не перший. І відбуваються подібні ситуації вже не на перших змаганнях.
– Здалося, що цей епізод тебе настільки розлютив, що ти просто не помітила двох кореянок у втішній сутичці та поєдинку за бронзу…
– Можливо (сміється). З першою з кореянок я колись боролася на турнірі в Португалії і тоді їй поступилася. Тож у втішному раунді мені було досить складно, в якийсь момент навіть подумала, що мабуть сьогодні залишуся без медалі. Але вийшло так, що вона помилилася і я її накрила, змогла виконати утримання.
Що стосується поєдинку за бронзу, то все було досить спокійно і контрольовано. Вважаю, що досить впевнено виконала два кидки, які і принесли перемогу.
– Ти вже звикла до атмосфери на подібних турнірах, особливо під час фінального блоку? Не відчуваєш додаткового хвилювання у такі моменти?
– Насправді увага глядачів мене навпаки заводить, заряджає. Це круто, коли увага всього зала прикута до твого татамі. Звичайно, я чула й підтримку нашої команди. Взагалі вони мені дуже допомагали. Коли я ганяла вагу зі мною були хлопці, допомагали мені в тренуваннях, просто підтримували морально. Коли боролася – весь час кричали. Їх було дуже гарно чути, я відчувала їх присутність.
Навіть коли програла француженці, до мене одразу всі підійшли, почали заспокоювати. Зараз, як мені здається, у нас максимально злагоджена команда, така собі міні родина.
– А загалом як ти сприймаєш поразки, наскільки швидко збираєшся з думками?
– Ну я не плакала, але емоції переповнювали. Мені було дуже образливо через це несправедливе рішення. Але в принципі швидко знайшлися люди, які змогли мене заспокоїти і направити мої емоції в правильне русло.
– Тим не менш, бронзова нагорода Masters принесла досить велику кількість очок, і задача олімпійської кваліфікації можна сказати виконана?
– Наче й так, а наче й ні. Все ж таки хочеться потрапити в число сіяних, щоб під час жеребкування олімпійського турніру бути в Топ-8. Зараз в оновленому рейтингу я буду 5-ю, тому потрібно тримати цю планку. Розслаблятися нема коли, потрібно далі працювати, на кожному старті викладатися по максимуму.
– Які твої подальші плани, на яких турнірах ми зможемо тебе побачити?
– Зараз буде невеличкий відпочинок. Проведу час з родиною в Польщі. А далі буду повертатися до тренувань, готуватися до наступного старту – юніорського чемпіонату світу. Проведемо декілька днів підготовки в Дніпрі, після чого, думаю, будемо тренуватися в Києві. Турнір Grand Prix в Загребі я пропускаю. Також на початку вересня планую взяти участь у Бундеслізі.
Відзначимо, що чемпіонат світу серед юніорів відбудеться в португалському Одівелазі 4-7 жовтня.
