Одним з найбільших відкриттів турніру серії Grand Prix, який минулого тижня відбувся в австрійському Лінці, став український дзюдоїст Михайло Свідрак. Вихованець наддвірнянської школи дзюдо зумів зздолати багатьох більш досвідчених суперників і пробитися до фіналу, де поступився бронзовому призеру Олімпійських ігор Шамілу Борчашвілі.
Ця срібна нагорода стала дебютною в кар’єрі 22-річного дзюдоїста. Про те, які емоції були після завоювання медалі, як йому дався турнірний шлях, кому завдячує своєму арсеналу прийомів та що його пов’язує з дворазовим призером Олімпійських Ігор Романом Гонтюком Михайло розповів в інтерв’ю пресслужбі ФДУ:
– Михайло, які в тебе емоції викликала дебютна нагорода з турнірів серії Grand Prix? Чи вже усвідомив важливість її завоювання?
– Насправді, я був дуже радий, коли посів друге місце на змаганнях такого високого рівня. Емоції просто не передати словами. Для мене взагалі це другі змагання в кар’єрі подібного рівня і дебютна нагорода. Звичайно, спочатку я засмутився, що у фіналі не вдалося перемогти, але вже потім усвідомив, наскільки ця медаль є важливою. Тим більше мені вдалося виконати норматив майстра спорту міжнародного класу, а також набрати важливі очки до олімпійського і світового рейтингу.
– Як в цілому тобі дався турнірний шлях? Поєдинок з яким суперником був найважчим для тебе?
– Турнірний шлях видався досить непоганим. Я був в хорошій формі, провів добре розминку перед сутичками. А найважчою для мене видалася фінальна сутичка, де я зустрівся з представником Австрії, бронзовим призером Олімпійських ігор, дуже досвідченим дзюдоїстом Шамілом Борчашвілі. В якійсь мірі він мене переграв тактично, не дав можливості використати прийоми з мого арсеналу. Було дуже тяжко з ним боротися, тому що я майже нічого не міг йому протиставити.
– Чи вдалося правильно налаштуватися на фінальний поєдинок, і як вважаєш, чи заслужено отримав три «Шидо»?
– До фіналу було достатньо часу, щоб відпочити, подумати, як побудувати свою боротьбу. Налаштування було бойове, і як такого хвилювання я не відчував. Однозначно хотів здобути перемогу. Але трохи не вистачило, суперник зумів мене переграти. Тому, думаю, що і три «Шидо» я отримав заслужено, тому що австрієць мене весь час випереджав, був трохи активнішим.
– Як тебе привітали команда і що сказали тренери?
– Команда мене дуже тепло привітала і тренери також поздоровили. Казали, що гарно боровся, хоча у фіналі дещо не вистачило. Приємно, що команда мене так підтримала, багато також хто написав в особисті повідомлення. Це дуже мотивує.
– Протягом турнірного шляху ти виконав багато різноманітних прийомів. Звідки маєш такий арсенал і чи задоволений показаною боротьбою?
– Так, своєю боротьбою я залишився задоволений, переглядав сутички у повторі. Дивився і аналізував свій виступ. Задоволений, що вдалося виконати багато різноманітних кидків, продемонструвати гарну техніку. За це я вдячний своєму тренеру – Євгенію Бондаруку, який навчив мене даним прийомам, показав, розповів, і наполіг, щоб я взяв їх на озброєння. Тому зараз і вдається демонструвати непогану техніку.
– Розкажи про свій шлях в дзюдо. Як ти потрапив в цей вид спорту, хто був твоїм першим тренером, і які успіхи мав в дитинстві?
– Мене і мого старшого брата в секцію дзюдо в Надвірній привела мама. На той час мені було 8 років, і я потрапив в молодшу групу до Юлії Богданівни Несем’юк. Мені вдавалося швидко орієнтуватися, навчатися різним вправам, прийомам. Був дуже енергійний і гнучкий. Вже потім я потрапив до групи Євгенія Миколайовича Бондарука, де більш серйозно розбирали і відпрацьовували техніку, було багато боротьби та спарингів.
– Крім того, твій тренер є особистим наставником дворазового олімпійського призера Романа Гонтюка. Чи добре ти знайомий з Романом, можливо, була змога з ним тренуватися?
– Так, звичайно, з Романом я знайомий. Хоч і не застав ті часи, коли він повноцінно тренувався, але він приходив до нас вже після закінчення активної кар’єри, боровся зі мною, багато чого показував і навчав. Звичайно, я орієнтуюся на його досягнення, хотілося б досягти його успіхів, і навіть перевершити. Адже ми з одного міста, і розумію, що це цілком можливо.
– Крім успіхів в дзюдо, ти також виступав в самбо і навіть здобув золото чемпіонату світу. Чи плануєш надалі поєднувати ці два види спорту?
– Зараз я все ж більше зосереджую увагу на дзюдо, готуюся до різних серйозних стартів – серії Grand Slam і Grand Prix, проходжу збори по дзюдо. Тому саме на дзюдо в майбутньому планую робити ставку.
– Які твої подальші плани і мрії? До яких турнірів будеш готуватися?
– Подальші плани – це тренуватися та готуватися до змагань, щоб здобувати перемоги на такому високому рівні. Моя мрія, як і у всіх професійних спортсменів, це золото на Олімпійських іграх. Вважаю, що це цілком можливо. А вже буквально через 2-3 тижні плануємо брати участь в Grand Slam в Казахстані, якщо там не буде представників країн-окупантів. Після цього будемо бачити, які подальші турніри запланує тренерський штаб.
