В заключному у 2023 році випуску журналу «Олімпійська Арена» підсумки спортивного року підбили представники дзюдо. Наскільки успішно пройшли цей період майстри татамі, кореспонденту «ОА» розповів головний тренер збірної України з дзюдо Віталій Дуброва. У бесіді з журналістами він також акцентував увагу на олімпійських перспективах своїх підопічних:
– Які особливості мав нинішній сезон для українських дзюдоїстів? Чи вдалося виконати ті завдання, які ставили?
– Щодо особливостей, то, як розумієте, головне — умови, у яких сьогодні доводиться готуватися спортсменам – умови війни. Тому, залежно від ситуації, вносимо зміни в тренувальний процес, графік виступів тощо. І психологічна обстановка відповідна: вчимося справлятися з емоціями.
Основне із завдань, які ставили, – олімпійський відбір. У нашому виді спорту він розпочався з червня минулого року і ще триватиме,
Загалом рік можна назвати успішним. Попри нинішні умови, працюємо продуктивно. Звісно, шкода, що не брали участі у чемпіонаті світу. Але туди допустили росіян, і ми прийняли рішення бойкотувати цей мундіаль. Вважаю, що таке наше рішення було правильним.
Наразі вже є чотири гарантовані путівки на Олімпійські ігри в Парижі. У чоловіків – у вагових категоріях 60 і 66 кг, у жінок – 57 і 78 кг.
Взагалі, система відбору в дзюдо досить складна. Не вдаючись у подробиці, коротко опишу. За два роки, впродовж яких триває відбіркова боротьба, спортсмени повинні набирати бали в турнірах, щоб піднятися якомога вище в рейтингу. Якщо у своїй вазі потрапляєш у 17 найкращих – їдеш на Олімпіаду. У тих категоріях, про які я говорив, наші спортсмени зуміли зробити хороший запас очок, тим самим зміцнивши своє становище у світовому рейтингу і практично забезпечивши собі участь в Іграх.
– Як відомо, у дзюдо олімпійські ліцензії є іменними. Тобто, можна назвати імена тих, хто вже впорався зі своїм головним завданням?
– Так, ліцензії в дзюдо іменні. Хто путівку здобув, той і їде. Хоча завоювання очок для нас зараз певною мірою ускладнилося. Попри те, що нам довелося відмовитися від участі в чемпіонаті світу, є й інші турніри високого рангу, які приносять необхідні бали. Наприклад, турніри серії Мастерс, які збирають найсильніших дзюдоїстів планети. У серпні на такому престижному турнірі в Будапешті бронзові медалі вибороли дві наші спортсменки – Дар’я Білодід у категорії до 57 кг і Єлизавета Литвиненко в категорії до 78 кг.
– А чоловіки відзначилися на нещодавній першості континенту у французькому Монпельє. Могло тут бути більше двох медалей?
– На чемпіонаті Європи хлопці здобули дві нагороди, і таким чином ще двоє спортсменів здобули місця на участь в Іграх-2024. У категорії 60 кг срібну медаль завоював Дільшот Халматов, Богдан Ядов став бронзовим призером у вазі до 66 кг. До речі, Богдан цілком міг завоювати нагороду такого ж ґатунку і на турнірі Мастерс – трохи не вистачило. Результат наших спортсменів на чемпіонаті Європи вважаю непоганим, з огляду на високу конкуренцію, яка характерна для нашого виду спорту і на рівні континенту. Близько до призових місць підійшов і Михайло Свідрак у категорії 81 кг. Програвши чвертьфінальну зустріч, у втішній сутичці він боровся з бельгійцем Маттіасом Кассе – чемпіоном і триразовим віце-чемпіоном світу. Михайло боровся добре і міг виграти, але, у підсумку, перемогу втратив. Думаю, йому не вистачило досвіду, адже він перший сезон бореться на такому високому рівні. Причому, показував цього року гідні результати: в його активі дві медалі турнірів Гран-прі.
– Чесно кажучи, ми розраховували на чемпіонаті Європи побачити і Дар’ю Білодід. Її участь спочатку не планували?
– Навпаки, в її графіку спочатку цей старт був. Але за місяць до першості континенту Даша пошкодила спину. Ми вагалися до останнього – боротися їй чи ні. Зрештою, прийняли рішення не ризикувати. Це, все-таки, серйозний старт, мало що там може трапитися. У такій ситуації треба думати, насамперед, про головну мету – олімпійський відбір. Дар’я набрала вже досить багато балів – виборола чотири медалі на турнірах олімпійської кваліфікації. Ось і вирішили, що не треба їй їхати ані в Монпельє в листопаді, ані в Японію в грудні. Нехай спокійно готується до наступного року і фінальної стадії олімпійського відбору.
Треба сказати, що показники у Даші йдуть угору. Якщо торік їй не вдалося завоювати жодної медалі на турнірах топ-рівня, то цього року вже є нагороди Мастерс, Париж Гранд слем… Ці змагання, за їхнім рівнем, цілком можна прирівняти до чемпіонату світу. Я б навіть сказав, що на Мастерс конкуренція, можливо, вища. Якщо на світовій першості беруть участь один, максимум два, представники від країни в кожній категорії, то на Мастерс їх може бути більше. У категорії Дар’ї Білодід зібралася вся еліта, включно з трьома француженками, двома японками.
– У яких вагових категоріях можемо ще розраховувати на олімпійські путівки?
– Перш за все, назву три категорії у чоловіків. Михайло Свідрак у вазі до 81 кг. Антон Савицький (до 100 кг), який зовсім нещодавно завоював «бронзу» Відкритого Кубка Океанії, що відбувався в австралійському Перті.
І, нарешті, категорія понад 100 кг. Тут у нас двоє претендентів. По-перше, досвідчений і титулований Яків Хаммо. А також 23-річний Євген Балевський, який цього року перемагав на European Open Прага-2023 і був срібним призером European Open Софія-2023.
На жаль, поки що маємо проблеми в категоріях 73 і 90 кг. Є низка молодих перспективних хлопців, які у сезоні показували непогані результати. Наприклад, Владислав Казімиров і Артем Бубир стали володарями «бронзи» на Grand Slam в Анталії. Але поки що їм не вистачає у виступах стабільності, яка дозволила б успішно боротися за ліцензії. Про найближчу Олімпіаду говорити ще рано. Хлопцям потрібен досвід.
У дівчат розраховуємо на представницю важкої ваги – понад 78 кг – 22-річну Руслану Булавіну. Вона є призеркою чемпіонату Європи серед молоді до 23 років, цього року перемогла на змаганнях Кубка Європи в Таллінні. Звісно, їй буде нелегко, але потрібно боротися – шанси є.
Таким чином, якщо реально оцінювати можливості, то цілком можемо добрати ще дві ліцензії. Можливо, одну чоловічу й одну жіночу, або дві чоловічих. Якщо все складеться вдало, то це буде хороший результат. Нагадаю, що в Токіо в нас було сім ліцензій.
– Одним з найболючіших питань завжди є зміна поколінь у командах. Можна говорити про те, що наша збірна з дзюдо сьогодні переживає такий період?
– Так, цей процес у нас триває, певною мірою. Завершили кар’єру лідери – Георгій Зантарая, Кеджау Ньябалі, Єлизавета Каланіна. Збирається закінчувати виступи учасниця Олімпійських ігор у Токіо Анастасія Турчин.
З’являються нові імена – перспективні спортсмени. Наприклад, у жіночій команді. У ваговій категорії 78 кг дві талановиті дівчини показують чудові результати на дорослому рівні, хоча ще не вийшли з юніорської категорії. Єлизавета Литвиненко торік стала бронзовою призеркою чемпіонату світу. Юлія Курченко цього року завоювала дві медалі на турнірах Гран-прі та Grand Slam. Причому, в активі дівчат є перемоги над чемпіонками світу, призерками Олімпіад. Якщо сьогодні Єлизавета і Юлія ще не вийшли на топ-рівень, то перебувають зовсім близько до цього. Думаю, що ці юні спортсменки – наше майбутнє.
У хлопців відзначу, в першу чергу, Дільшота Халматова. У цьому сезоні він зробив великий прорив. Раніше у нього не було «дорослих» медалей навіть на рівні Кубка Європи. Першу нагороду з цього турніру він виборов минулого року, потім став срібним призером на турнірі Grand Slam у Баку. Цього року Дільшот завоював п’ять медалей міжнародних стартів, включно з чемпіонатом Європи. Практично, на всіх змаганнях, де брав участь, був у призах або поруч. Сьогодні він демонструє високий рівень майстерності, входить до першої десятки світового рейтингу у своїй вазі, досяг багато перемог над топовими спортсменами, зокрема, над чинним чемпіоном світу іспанцем Франсіско Гаррігосом.
– Ви відстежуєте, що відбувається в стані наших суперників? Чи їх теж не оминув процес зміни поколінь?
– Звичайно, суперників завжди тримаємо в полі зору, аналізуємо всі події, які у них відбуваються. Повинен сказати, що зміна поколінь торкнулася і їхніх лав. Але якщо говорити про важку вагу, то не такою мірою. Немає там великих змін. Ветерани своїх позицій не здають. Залишається триразовий олімпійський чемпіон у важкій вазі француз Тедді Рінер. У рік Олімпіади йому виповниться 35. Але оскільки Ігри відбуватимуться в Парижі, то Рінер, напевно, хоче завершити кар’єру в рідних стінах. Продовжують виступати й інші прославлені дзюдоїсти – дворазовий олімпійський чемпіон чех Лукаш Крпалек, віце-чемпіон Олімпіади-2020 грузин Гурам Тушишвілі, дворазовий бронзовий призер Олімпіад бразилець Рафаел Сілва. З молодого покоління хочу звернути увагу на узбецького дзюдоїста Алішера Юсупова, який став бронзовим призером чемпіонату світу. Тобто, склад претендентів на медалі Ігор-2024 змінюється. Вважаю, що якби не травма у Якова Хаммо, він у цій компанії точно не загубився б. Усі бажаємо йому успішного і якнайшвидшого відновлення.
Якщо говорити про інші вагові категорії, то бачимо значні зміни в збірних. Французи сильно оновили свою чоловічу команду. Японці значно змінюють склад. Хоча склад збірної Грузії залишився практично без змін. Поки що виступають тією ж командою, яка була на Іграх у Токіо.
Взагалі, конкуренція зараз неймовірна. У кожній ваговій категорії претендуватимуть на олімпійські медалі по 15-20 осіб. Раніше лише кілька країн були явними лідерами – Японія, Франція, Грузія, та ще хіба що пара-трійка. За останні роки ситуація докорінно змінилася. Тепер медалі завойовують навіть представники тих держав, які колись були далекі від п’єдесталів у дзюдо – Італія, Австралія, Косово, латиноамериканські країни. Здобути нагороду тепер дуже важко. А тому втричі почесніше.
– Наскільки сьогодні довга лава запасних в нашому дзюдо?
– На жаль, через війну сьогодні ми не можемо похвалитися довгою лавою. Багато юних спортсменів опинилися за кордоном. Низка регіонів зараз, як кажуть, випала з обойми. Наприклад, Харків, Запоріжжя, Сумська область. Раніше ці міста й області, навіть районні центри, давали в збірну багато талановитих хлопців і дівчат. Зараз із цим проблема. Проте, намагаємося, працюємо з дітьми, підлітками, юнаками. Є й успіхи.
На чемпіонаті світу серед кадетів у вазі 90 кг чемпіоном став киянин Микита Юданов. Срібну медаль у категорії 48 кг виборола Маргарита Мірошниченко з м. Ромни Сумської області.
З чемпіонату Європи серед юніорів українці привезли три нагороди. «Срібло» виборов одесит Ігор Цуркан (81 кг), «бронзу» – львів’янин Микола Грибик (понад 100 кг) і киянка Юлія Курченко (78 кг).
Доводиться пристосовуватися до нових умов. Якщо раніше у вагових категоріях ми мали по чотири-п’ять рівноцінних спортсменів, то зараз цього немає. Скажімо так, «точково» працюємо з лідерами, щоб віддача з їхнього боку була максимальною. За юною зміною стежимо безперервно, намагаємося не пропускати талановитих хлопців і дівчат у всіх регіонах.
– Яким буде графік підготовки збірної дзюдоїстів у зимовий період? Це будуть тільки збори чи планом передбачені якісь турніри?
– Міжсезоння у нас, як такого, немає. У грудні основний склад команди провів тренувальній збір з загальнофізичної підготовки в Туреччині. У решти місцем підготовки була олімпійська база в Кончі-Заспі. А на початку січня там зберемося вже всі разом. І в цьому ж місяці знову почнуться рейтингові турніри. Першими будуть Гран-прі в Португалії, Grand Slam у Парижі. Загалом, заплановано дев’ять турнірів.
Наприкінці квітня в Загребі відбудеться чемпіонат Європи. Не виключено, що в червні проведуть і чемпіонат світу. Це питання ще опрацьовується, але, найімовірніше, його вирішать позитивно. Залишиться тільки визначитися з місцем проведення.
Період до олімпійських стартів дуже насичений. Як бачите, перехід із сезону-2023 у сезон-2024 буде дуже плавним, практично, без перерв. Вірю, у нього ми ввійдемо з гарним настроєм і з великими надіями. Важливо до головного старту підійти абсолютно здоровими, без травм. Зараз же готові продовжувати боротьбу за олімпійські ліцензії. Але треба все планувати дуже уважно, ретельно вибираючи турніри для спортсменів, щоб їх не перевантажити. На кінцевому етапі підготовка буде, більшою мірою, індивідуальна. Кожний матиме свій план, з урахуванням рейтингу спортсмена і його кондицій.
Потрапити в топ-17 рейтингу – це завдання мінімум. А максимум – увійти до першої «вісімки». Борці з «вісімок» на олімпійському турнірі будуть «розсіюватися», що дає їм гарантію уникнути зустрічей із топовими дзюдоїстами на старті.
До речі, відбіркова боротьба триватиме, як кажуть, до останнього. Тобто, закінчиться десь за місяць до Ігор. Якщо затвердять проведення чемпіонату світу, то він буде змаганням, яке закриє олімпійський відбір.
