Справжнім відкриттям нещодавнього European Open в Дьорін в українській збірній став 24-річний Ярослав Давидчук. Чемпіон світу серед юніорів і бронзовий призер чемпіонату світу серед дорослих з самбо віднедавна вирішив повністю присвятити себе дзюдо і вже має перші вагомі здобутки.
Про те, як дався перехід молодому спортсмену, свій спортивний шлях, виступ в Дьорі та подальші плани Ярослав розповів в інтерв’ю пресслужбі ФДУ:
– Ярославе, вітаємо з перемогою! Це був твій четвертий міжнародний старт по дзюдо і дебютне золото. Які загальні враження від свого виступу?
– Звичайно, мені сподобався мій виступ, отримав дуже позитивні емоції. Чесно кажучи, не очікував, що так все складеться. Хочу в першу чергу подякувати Кеджау Францисковичу (Ньябалі – прим.) – він зробив все можливе для цієї перемоги. Навіть в трансляції було чутно, що він кричав не «ти маєш так зробити», а «ми». Було таке відчуття, що тренер боровся разом зі мною. Тому це наша спільна перемога.
– Тренеру вдалося тебе правильно налаштувати?
– Так, він мені говорив правильні речі. Підказки були дуже чіткими. А так як мій перший тренер Горохов Геннадій Васильович навчив мене дослухатися до підказок, тому й зараз все вийшло.
– Ти продемонстрував чудовий стиль боротьби в партері. Дається взнаки досвід виступів по самбо?
– Я думаю перш за все дається взнаки та база, яку заклав мені перший тренер Геннадій Горохов. Він дуже багато чого навчив мене. У нас в запасі ще дуже великий арсенал різноманітних комбінацій, який можна реалізовувати.
– Когось із суперників знав перед змаганнями, бо схоже для багатьох ти був сюрпризом?
– Ну декого все ж знав. Наприклад, з австрійцем зустрічався на змаганнях у Чехії і тоді йому поступився. Також ще одному супернику програв у сутичці за бронзу у Словенії на Кубку Європи, але вже цього разу зміг обох перемогти.
– Тривалий час ти був лідером збірної по самбо, мав гарні здобутки. Чому все ж таки вирішив зосередитися на дзюдо?
– Так вийшло, що після перемоги на Кубку України серед дорослих отримав пропозицію тренуватися в Києві. Ми з тренером обдумали і ухвалили рішення, що так буде краще для мого особистого розвитку і прогресу. Крім того не останню роль зіграла ситуація в самбо, де болотна країна приписує собі цей вид спорту. Не маю бажання зайвий раз мати з ними будь які справи.
– Як тобі дався перехід та чи повністю ти адаптувався?
– Мене дуже добре прийняли і підтримали, зі всім допомогли. Дякую всім тренерам, хто допоміг з переходом. Завдяки цій підтримці проблем з адаптацією в дзюдо не було. Зараз на кожному тренуванні викладаюся на повну і намагаюся прогресувати.
– Розкажи, де починав займатися спортом і хто були твої перші тренери?
– Я починав займатися спортом в Нетішині Хмельницької області. Спочатку був чистим самбістом. Так сталося, що в 4 роки я втратив батька, і мене виховувала лише мама. Я був досить плаксивим хлопчиком і тому мама вирішила відвести мене на спортивну секцію. Так я потрапив на самбо до тренера Руслана Задворного. Після цього перейшов вже до його тренера Геннадія Горохова. Ось з того все й почалося.
– Зараз в твоїй категорії досить потужна конкуренція. Є молодий Нікіта Юданов, якому ти поступився на минулому чемпіонаті України, є Іван Кутєнков, Артем Бубир та інші хлопці. Це допомагає прогресувати?
– Я стараюся до всіх ставитися з повагою, з добром. Пам’ятати, що спорт є спорт, а потрібно залишатися людиною. Тому такого принципу й намагаюся притримуватися. А далі вже як дасть Господь.
Звичайно, коли є така здорова конкуренція – це завжди запорука прогресу. Я тільки за це. Адже я прагну розвиватися і ставати кращим.
– За кого вболівав у поєдинку Кутєнков-Бубир у Дьорі?
– Я більше налаштовувався на свій фінал, адже мав боротися одразу після цього. Тому сутичку не дивився, лише результат бачив. Головне, що медаль для України, а там вже кому Бог дав.
– А хто за тебе так голосно вболівав на трибунах?
– На трибунах за мене вболівала моя кохана дівчина – Юлія Гребеножко. З першої до останньої зустрічі вона розривалася на трибунах. Тому це дуже допомагало. В цій нагороді є і її заслуга.
– Далі на тебе чекає дебютний в кар’єрі турнір серії Grand Prix? Як налаштовуєшся на ці змагання?
– Я себе зайвий раз не накручую, живу сьогоднішнім днем. Звичайно, постараюся підійти в гарній формі і добре виступити. Побачимо, як розпорядиться Всевишній. В будь якому разі досягнення спортсмена – це праця великої кількості людей. Тому сподіваюся, для мене й далі все буде складатися добре.
