Єлизавета Литвиненко Єлизавета Литвиненко – висхідна зірочка українського дзюдо. Дворазова переможниця Кубка Європи серед юніорів та володарка бронзової нагороди чемпіонату світу поділилася значними моментами в кар’єрі в ексклюзиві XSPORT.
Про Олімпіаду в Парижі, плани на рік, спортивні мрії, спортсменку, яка імпонує, та багато іншого читайте далі в цьому інтерв’ю.
— Єлизавето, розкажіть, чим відрізнялися змагання на Олімпіаді від інших?
— Відрізнялися тим, що більше відповідальності було, ніж на інших змаганнях. Було більше тиску – цим і відрізнялися Ігри в Парижі. Водночас відчувалася найсильніша підтримка уболівальників. Атмосфера – дуже крута! Не знаю, чи на всіх Олімпіадах подібне можна відчути, чи тільки в Парижі так. У Франції місцева сторона дуже тепло зустрічала спортсменів. У нас і Grand Slam проходив там, і чемпіонат Європи.
Французи дуже класно приймають гостей з інших країн. Запекло вболівають за своїх атлетів. Емоції від виходу на татамі у Парижі залишилися дуже класні.
— Що було найскладнішим під час Олімпіади?
— Найскладнішим було після закінчення змагань заспокоїтися і змінити платівку після провалу скажемо так. В принципі, підготовка у фізичному плані до ігор в Парижі була важкою. Після змагань був емоційно непростий період.
— На Олімпіаді ви бачилися з нашим легендарним легкоатлетом Сергієм Бубкою. Якою порадою поділився олімпійський чемпіон, що казав?
— Якщо чесно, це було максимально швидко. Йшла на тренування тоді. Він побажав удачі, і ми зробили спільне фото. На жаль, було мало часу.
— Які плани на решту 2024 року?
— Зараз відновлююсь після невеликої операції. Набираю форму до наступного сезону. Хочеться бути ще сильнішою, ніж цього року. — Змагальна частина для Вас розпочнеться вже наступного року?
— Так, все правильно. На татамі змагатися вийду 2025 року. В принципі, гадаю, моє відновлення не займе багато часу. Не буде великої паузи без тренувального процесу. Після ігор в Парижі я мала місяць повноцінного відпочинку, потім повернулася в режим. Міні-відпочинок, і зараз з невеликими тренуваннями можна сказати.
— Наскільки складнішим став тренувальний процес під час війни?
— Тренувальний процес порушується через будь-яку дрібницю. Для спортсмена дуже важливим є сон, відновлення від тренувань, харчування. Якщо з їжею не було проблем, то через тривоги, обстріли та шахеди бували проблеми зі сном. Це заважає. Дуже важко заснути. Тривоги та обстріли збивають з тренувального плану. Влітку, коли готувалися до Олімпійських ігор, бувало, не було світла. Зал знаходиться на четвертому поверсі. Він дуже нагрівався. Там важко було дихати, кондиціонери вмикали дуже рідко, адже не було світла.
— Який п’єдестал у Вашій кар’єрі можна назвати «найсолодшим»?
— Хотілося б на це запитання відповісти, що «найсолодший» п’єдестал Парижа, але на жаль. Сподіваюся, що через роки, коли отримаю таке питання, то «найсолодшим» у кар’єрі буде п’єдестал Олімпіади в Лос-Анджелесі. На даний момент – це нагородження чемпіонату світу в Узбекистані. Це був перший чемпіонат світу у моїй кар’єрі і медаль одразу ж здобула. За бронзу боролася з Олімпійською чемпіонкою. Мені було 18 років, на мою перемогу ніхто не ставив, але зрештою вийшло. Ось все це разом і робить п’єдестал чемпіонату світу в Узбекистані особливим!
— Знаю, що до дзюдо займалися стрибками у воду. А як прийшли у свій нинішній вид спорту?
— Мене на дзюдо привів тато. Справді, раніше займалася стрибками у воду. Мені набридло туди ходити. Просила батьків, щоби мене віддали на інший вид спорту. Так і дзюдо з’явилося у житті.
— Чи все відразу виходило в дзюдо на початку кар’єри?
— Не можу сказати, що одразу все виходило. На перших змаганнях була медаль уже, і в мені почали бачити потенціал. Так усе й закрутилось.
— Ті цілі та мрії, з якими прийшли в дзюдо залишилися чи стали масштабнішими?
— Коли прийшла в цей вид спорту, то я не мала таких глобальних цілей. Вони почали з’являтися з першими успіхами в міру нових досягнень. Після нагороди на чемпіонаті країни з’являлися мрії додати міжнародні нагороди, поїхати на Кубок Європи, GrandSlam. Нині вже їздила на ці змагання і десь вдавалося брати медалі. Глобальна мета – взяти нагороди, а краще виграти чемпіонат Європи. Така сама мета і на чемпіонат світу, і на Олімпійські ігри.
— Чи є спортсменка, яка імпонує Вам, на кого рівняєтесь?
— Якщо ми беремо українських атлеток, то це Ярослава Магучіх. У свої не такі великі роки вона побила світовий рекорд. Вона робить свою справу з любов’ю та те, як вона виступає, мені дуже подобається. Куди б Ярослава не поїхала змагатися, майже звідусіль повертається з золотою нагородою.
— З суперниць на татамі, хто найбільше труднощів доставив?
— Можу відзначити італійку Аліче Белланді, яка стала олімпійською чемпіонкою. З іншими спортсменками, щоб прямо запам’яталися труднощі, то такого й не було.
— Який Ваш ідеальний вихідний?
— Вранці прокинутися, поснідати, сходити у лазню, на масаж. Провести день з сім’єю та друзями. Розслабиться трішки, пограти у комп’ютерні ігри. Ось і ідеальний вихідний.
— Які ігри Вам подобаються?
— Граю у Fortnight, Call of Duty, FIFA. — Якщо говорити про FIFA, то за яку команду граєте? — Мені подобається французький клуб ПСЖ. Якщо брати стару версію гри, то вибираю цей клуб, коли за них ще грав Кіліан Мбаппе. Він мені дуже імпонує як гравець. У нього хороший дриблінг, висока швидкість.
