Після рішення Міжнародної федерації дзюдо допустити до майбутнього чемпіонату світу в Досі російських та білоруських дзюдоїстів, збірна України відмовилися від участі у змаганнях. Про те, як цю ситуацію сприйняли спортсмени та чого очікувати далі пресслужба ФДУ поспілкувалася з лідеркою збірної України, бронзовою призеркою Олімпійських ігор в Токіо Дар’єю Білодід.
Крім того Дар’я розповіла про свою підготовку в Валенсії, поділилася емоціями від завоювання бронзової нагороди на Grand Slam в Токіо, а також повідомила, коли планує повернутися в Україну:
– Дашо, як ти сприйняла звістку про допуск росіян до міжнародних змагань, зокрема, на чемпіонат світу в Досі? Що відчула на той момент?
– Звичайно, я була шокована, коли дізналася, що росіян допускають до чемпіонату світу. Відповідно, ми маємо пропускати змагання, тому що не можемо дозволити собі виходити на татамі разом з ними. Найгірше, що IJF повідомила про допуск росіян не за певний час, а в останній день реєстрації, за тиждень до самих змагань.
Я мала гарну підготовку, провела збори в Туреччині та Іспанії, перебувала в хорошій формі, налаштувалася на високий результат. І коли за тиждень до старту дізнаєшся подібну новину, звичайно, це дуже прикро і неприємно. Адже всі ми наполегливо тренувалися, готувалися до нових звитяг, а тут такий ніж в спину. Я відчула розпач і шок, просто нерозуміння того, як їх взагалі можуть допустити в даний час.
– Ще минулого року ФДУ оголосила, що наша збірна не змагатиметься разом з росіянами та білорусами допоки йде війна. Як спортсменка, що думала з цього привиду тоді і зараз?
– Насправді, це дуже складне питання. Тому що з однієї сторони я розумію рішення нашої країни не брати участь в змаганнях разом з росіянами, адже ми маємо будь-якими методами добитися того, щоб їх відсторонили. В той же час, як професійна спортсменка, котра хоче виграти медаль чемпіонату світу, сподівається взяти медаль на Олімпійських Іграх, мені зараз важко переживати те, що я не можу виступати на таких великих стартах. Тому ця історія має дві сторони медалі. З однієї — є розуміння поточної ситуації, а з іншої хочеться їздити, прославляти нашу країну, і доводити, що ми чемпіони, ми сильні. Підіймати наш прапор і стояти на найвищій сходинці п’єдесталу пошани.
– IJF заявила про допуск росіян за 10 годин до кінця реєстрації. Як вважаєш, чому це зроблено в останню мить?
– Тому що вони перестрахувалися і максимально намагалися запобігти розголосу, щоб не мати протесту від інших команд. Оголосили в останній момент, коли всі країни вже заявилися, коли всі вже були на півдорозі в Доху. Все зробили дуже хитро. Звичайно, м’яко кажучи, це неправильно. Допустити росіян в останню мить, за тиждень до чемпіонату світу – це низько. Якби ми дізналися про це рішення раніше, можливо, ми теж змінили дещо у своїй підготовці, змінили б тактику. Тому IJF поступила дуже не гарно.
– Наскільки може бути критичним пропуск чемпіонату світу у питанні відбору на Олімпійські Ігри?
– До Олімпійських Ігор залишається дуже мало часу, лише трохи більше року. Це майже нічого. Триває важливий процес кваліфікації – набору рейтингових балів. Для нас кожен турнір надзвичайно важливий, особливо такий, як чемпіонат світу, де за перше місце дається 2000 балів, і який проходить лише раз на рік. Тому зараз ми маємо дуже складну ситуація. Як спортсменка, я, звичайно, хвилююся, що просто не буде можливості відібратися в Париж.
Тому, сподіваюся, що буде знайдене певне рішення, яке дозволить спортсменам їздити, виступати, доказувати, що ми достойні виступати на Олімпійських іграх, можемо завойовувати нагороди, і прославляти на весь світ нашу країну. В наш час це дуже важливо.
– Чи отримала ти підтримку від іноземних спортсменів? Що вони думають про нинішню ситуацію?
– Чесно кажучи не можу сказати, що отримала багато підтримки від іноземних спортсменів. Десь 2-3 людини мені написали декілька слів. Але, зважаючи на те, що я маю дуже велику аудиторію в соцмережах, багато друзів по всьому світу, 2-3 людини — це дуже мало. Я думаю багато європейців і людей по всього світу вважають,що це їх не стосується, багато хто взагалі забув, що в нас в країні триває війна. І що Росія – це країна терорист, як і її атлети, адже майже всі вони є військовослужбовцями.
– Як в цілому проходила твоя підготовка до чемпіонату світу? Як ти була налаштована фізично і психологічно?
– Підготовка проходила дуже добре, два тижні я була на зборі в Туреччині, де ми виконали великий об’єм роботи. Працювали як над фізичною, так і технічною складовою. Налаштована я була дуже добре, перебувала в хороших кондиціях. Проте, на жаль, не завжди все буває так, як ти хочеш. Не завжди можна показати той результат, на який здатен.
– Бронзова нагорода на Grand Slam в Парижі додала впевненості в своїх силах? Наскільки ти вже освоїлася в новій ваговій категорії? І як оціниш свої виступи на останніх турнірах?
– Звичайно, бронза в Парижі додала впевненості, мені дуже потрібна була медаль з міжнародних стартів, я її дуже чекала. Проте, для мене цього мало. Це лиш маленький крок до мрії. Я хочу вигравати медалі більш стабільно, хочу мати нагороди в цій ваговій категорії з чемпіонатів світу, Олімпійських ігор, тому дуже хочеться, щоб у мене була така можливість – пробувати і доводити, що я можу.
Свої останні виступи я оцінюю досить позитивно. Є великий прогрес порівняно з минулим роком, є покращення всіх складових. Звичайно, є і помилки, над якими я наполегливо працюю. Тож, сподіваюсь, що все таки дуже скоро ми зможемо виступати, і показувати ті результати, на які здатні на світовому рівні.
– Вже більше року ти не була в Україні, наскільки скучила за домом? І чи плануєш найближчим часом приїхати в Київ?
– Так, я вже більше року не була в Україні і я неймовірно скучила за домом, за Києвом, за нашими людьми. Планую через місяць повертатися в Україну, дуже цього чекаю і навіть не уявляю, скільки в мене буде щастя, коли я побуваю у всіх своїх улюблених місцях, просто зайду до свого дому, посплю на своєму ліжку (сміється).
Це неймовірне очікування цього моменту, тому що я дуже люблю нашу країну. З початку війни і за більш ніж рік часу проживання в іншій країні, я багато чого зрозуміла і переоцінила. Порівняла як ми жили, і яке наразі життя в Європі. Можу сказати, що в Україні дійсно дуже круте життя на досить високому рівні. І я не знаю кращого місця, ніж Київ.
– Які подальші плани? Де буде проходити твоя підготовка до наступних змагань?
– Зараз я продовжую свою підготовку в Іспанії до турніру серії Grand Prix в Австрії, після чого планую повертатися в Україну. Далі у червні у нас запланована підготовка з командою до Європейських Ігор, які відбудуться в Польщі, і в яких я також планую брати участь.
– Що б ти могла сказати всім своїм партнерам по команді, зважаючи на непросту нинішню ситуацію?
– Всім нашим спортсменам я хочу сказати, що всі ми розуміємо, наскільки зараз складна ситуація. І в деякому сенсі ми заручники нинішньої ситуації. На жаль, вдіяти наразі ми нічого не можемо. Проте, як на мене, дуже важливо зберігати спокій в голові – як психологічний, так і ментальний. Тому що якщо ми зараз будемо знаходитись в нервовому стані, переживати – це точно не піде нам на користь.
Якщо вже така ситуація склалася, ми повинні продовжувати тренуватися, намагатися відключити свою голову від зайвих думок, та продовжувати виконувати свою роботу. Я дуже вірю і сподіваюся, що ми повернемося до змагань високого рівня, а збірна Росії буде відсторонена. Дуже хочеться цього досягти. Тому, як би зараз не було важко, ці труднощі мають зробити нас лише сильнішими.
