Допоки в міжнародному календарі змагань триває відносна пауза, пресслужба ФДУ поспілкувалася зі срібною призеркою минулого турніру серії Grand Prix Юлією Курченко (до 78 кг).
Українка розповіла про свій шлях до медалі в Загребі, секрет дружби з Єлизаветою Литвиненко, а також налаштування на чемпіонат Європи серед юніорів, який вже наступного тижня стартує в нідерландській Гаазі:
– Юлія, після завоювання срібла на Grand Prix в Загребі пройшло вже достатньо часу. Чи сподівалася на такий результат перед стартом змагань? Або ж апетит приходить під час їжі?
– Після свого невдалого виступу на Masters я була трохи засмучена, тому в Загреб їхала розраховуючи на медаль. Розуміла, що повертатися без нагороди не маю ніякого бажання. Щ одо того, що апетит приходить під час їжі – це стовідсотково правда. Я була гарно налаштована, і коли ти виграєш першу зустріч, потім другу у досить сильної суперниці, розумієш, що зараз можеш вийти у фінал – сил справді додається.
Сама зустріч за вихід в фінал була найважчою для мене емоційно, тому що я мала минулий досвід програшів у півфіналі, тому цього разу дуже сильно хотілося перемогти і все ж забрати золото.
– У другому раунді в Загребі ти здолала ексчемпіонку світу німкеню Анну-Марію Вагнер. Місяць тому на Masters теж саме зробила Єлизавета Литвиненко. Чи давала Ліза тобі поради, як перемогти німкеню?
– Насправді, коли я подивилася жеребкування і побачила, що знаходжусь в одній групі з Вагнер – я навіть зраділа цьому. Тому що розуміла, що можу взяти реванш і показати гарну боротьбу. Не таку, як була минулого разу з нею (сміється). Хотілося дійсно продемонструвати свій максимум, все на що я здатна. В принципі, це і вдалося.
А Ліза порад не давала (сміється). Але знаючи, що Лізі вдалося перемогти Вагнер, я розуміла, що теж здатна це зробити. Цей факт додавам мені жаги до перемоги.
– Чого не вистачило у фіналі проти бразилійки? Здалося, що першу частину сутички ти домінувала, проте, на жаль, допустила помилку…
– Так, відразу після фіналу я дуже засмутилася, тому що виходила на зустріч на сто відсотків сконцентрованою. Я йшла лише за золотом, але припустилася прикрої помилки. Уже потім, коли передивлялася відео, аналізувала, то бачила, що перші мої атаки були досить непоганими. Я була близькою до кидка, але чогось не вистачило. Є над чим працювати далі.
Щодо стилю самої бразилійки, то я була готова до цього прийому з її сторони. Тренери мені казали, щоб я була обережною, але вийшло навпаки (сміється). Зате тепер знаю, над чим потрібно ще працювати, і чого не вистачає.
– Багато хто дивується, як вам з Лізою вдається зберігати таку тісну дружбу, будучи при цьому прямими конкурентками за олімпійську ліцензію. Розкажи в чому секрет?
– Так, ми з Лізою дуже близькі подруги. Починали свій шлях ще з кадетів – разом боролися в 63 кг, потім юніорками перейшли в 70 кг, потім Ліза перейшла в 78 кг, а я ще трохи трималася. Проте розуміла, що також не можу вже ганяти стільки ваги, і теж перейшла.
Весь цей час ми були досить гарними подругами. Думаю, що секрет нашої дружби полягає в тому, що ми взагалі не розмовляємо на тему дзюдо. Ми маємо дуже багато тем для розмов, можемо поговорити про все завгодно, лише не про те, хто як бореться, хто що робить, або кому яке тренування чи змагання вдалося.
Коли ми на змаганнях – бажаємо одна одній успіху, адже все одно переможе краща. Змагання відбулися, знову одна одну привітали, і переключилися на інший лад.
– Які найближчі плани? Готова розривати юніорську Європу?
– Так, до юніорського чемпіонату Європи я вже майже повністю готова. Зараз бачу, що потрібно підкорегувати, над чим потрібно попрацювати до 9 вересня. А так готова йти в бій, показувати свою найкращу боротьбу та брати золото змагань. Вже дуже цього хочу. Бронза в мене є, срібло є, а от золота ще не вистачає. Буду намагатися виправити цю ситуацію в Нідерландах.
Відзначимо, що чемпіонат Європи серед юніорів у Гаазі відбудеться 7-10 вересня. Збірну України на турнірі представлятимуть 16 спортсменів.
